Обереги наші рушникові

Рушник – унікальне явище української матеріальної та духовної культури, що поєднує в собі декоративність та глибокий символічний зміст. З орнаментом його вишивок пов'язані образи добра, краси, захисту від усього злого в житті.

    Саме такою темою зацікавилися працівники Парищенської сільської бібліотеки-філії (завідувач Ярослава Василишин, бібліотекар Марія Цюпак) і організували виставку рушників, вишитих майстринями с. Парище.

            Відвідали виставку також учні 6-х, 7 та 9 класів Парищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів разом зі своїми наставниками вчителями образотворчого мистецтва Володимиром Петриком та трудового навчання Надією Мельник. 

           Цікава розповідь Ярослави Василишин та уроки-екскурсії педагогів не залишили байдужими школярів. Після відвідин бібліотеки і побаченого розмаїття вишивки у кожного закралася гордість за свою Вітчизну, українське народне мистецтво, за людей, з якими зустрічаєшся шодень, які на виставці постали прекрасними майстринями, за своє село.

            А 28 січня 2017 року на базі сільської бібліотеки відбулося чергове засідання клубу за інтересом «Родинне джерельце» - «Обереги наші рушникові». В засіданні клубу взяли участь сільські вишивальниці Ганна Іванців, Євдокія Костіна, Марія Стефанишин, Марія Ковальчишин  та Ніна Рудак, Олександра Ковальчук, Марія Андрейчук, працівники школи. 

Майстрині представили свої рушники, вишиті різною технікою, розповіли про орнаменти, свої думки, почуття та мрії, які вкладали в кожний листочок, квіточку, ромб, обмінялись досвідом вишивання, враженнями, а також співали, колядували. Підтримувала творчий настрій юна поетеса – учениця 11-го класу місцевої школи Валентина Глинчак, яка читала власні вірші.

Починаючи від народження і до самої смерті, рушник супроводжував все життя українця. На чистий білий рушник, або лише полотно, котре називалось крижмою, приймали малу дитину, що символізувало чистоту новонародженої душі. Вони допомагали під час календарно-обрядового річного циклу у різних роботах, святах, обрядах.

І приємно, що давні традиції не забуваються, а примножуються, розвиваються і передаються молодому поколінню.